Пів неба на порожній шлунок -
І знов занудить від нудьги.
Середньовічний облаштунок
Годиться лиш на вітряки.
Усе інакше. Мрії з болю
І радість з горя, небо з дна.
Усім байдуже. Нам з тобою
Частково теж уже. Однак.
Ще зо два цвяха не забито
В мазуту ночі й білість рук.
Життя ляльок під оксамитом
Розмірене, мов сонця стук
До шиби вранці крізь тенета
Задух, задум і засипань.
Усе пробачити – потреба
Дерев напровесні бажань.
І знову йти ловити колір
В коробки душ, немов жуки.
Пів неба на порожній шлунок
З’їдають вранці дітлахи.
Прочитано 4766 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 2,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
ну не дуристика? Комментарий автора: Ні, Льова, не дурістіка!
Сороколіт
2008-11-30 11:53:40
Ні, Льова, не дуристика...
хоча й не по профілю сайту...
Просто Андрію потрібно виразити себе, а (можливо) й ніде...
(це була інформація для Льови)
Андрію, наші почуття і світосприйняття не в змозі до кінця ніхто зрозуміти, бо кожен дивиться на світ по-своєму, навіть якщо це діти одних батьків з одним вихованням.
Але зрілість полягає в тому, щоб поважати інших і сприймати їх разом з їхнім світоглядом (не означає погоджуватись). І цього не потрібно вимагати від інших. ЦЕ потрібно ДАВАТИ іншим. Прогсто зрозумій тих, хто, згідно з тематикою сайту очікує знайти щось собі рідне.
Не прошу підлаштовуватись під нас, але будь ласкавий поважай хід і наших думок, і наш світоглід, бо ж, як відомо, "в чужий монастир"..
З повагою, ще один учень Христа.
Публицистика : Список Шиндлера - Josef Piel Я часто полушутя-полусерьёзно говорю: Язык мой-враг мой!
Сколько огорчений, проблем доставил мне он своей неукротимой болтовнёй-не счесть!
А вот недавно довелось услышать нечто подобное и в адрес моей руки, держащей перо.
Меня укорил (мягко говоря), близкий мне человек за то, что я в «Списке Шиндлера» признался насчёт «мешка российской картошки», который я «отдаю ежедневно в табачном киоске»!
«...Ты пишешь на такие серьёзные, духовные темы и при этом чуть не с гордостью сообщаешь всем что ты курильщик!»- примерно так звучал исполненный праведным гневом укор.
С того дня минуло уже достаточно времени. «Список Шиндлера» читали и многие другие люди, но ни кому не пришло в голову заострить внимание на этом моменте.
Да, конечно, неприятный момент.Хвалиться тут действительно нечем.
Но мне вдруг подумалось о самарянке, встретившей у колодца Иисуса.
Когда Иисус предложил ей позвать её мужа; неужели она не могла уйти от темы и не «хвалиться» тем, что она «женщина лёгкого поведения» и «меняет мужчин как перчатки»?
Она ведь в тот момент ни сном ни духом не ведала что перед нею-Царь царей, Господь господствующих. Почему же всё таки она ответила так?
...Тем у кого возникнет желание укорить меня за проклятую, ненавистную и...любимую до сих пор сигарету- я адресую этот вопрос.
Ответьте на него и я отвечу на ваш вопрос, на ваш укор! С ув.Автор.
22.05.03
